Виконання рішення суду в цивільному процесі

2016 M09 21

Рішення суду може бути виконано стороною, яку зобов’язано вчинити певні юридично значущі діяння, добровільно. Якщо ж зобов’язана особа не виконує зобов’язання, слід ознайомитись з основними положеннями чинного законодавства, які допоможуть вам у досягненні бажаного результату – виконання рішення суду.

Процесуальним питанням виконання рішення суду, постановленого в цивільному процесі, присв’ячений розділ VI Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про:
  1. стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;
  2. присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;
  3. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць;
  4. поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
  5. відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
  6. розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;
  7. примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;
  8. встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

В разі якщо має місце негайне виконання рішення суду, про це має бути зазначено в резолютивній частині рішення.

Примусове виконання рішення суду здійснюють державні виконавці органів державної виконавчої служби, а у визначених законом випадках – приватні виконавці. Приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності. Для з’ясуваня прав, повноважень і обов’язків органів державної виконавчої служби, а також приватних виконавців не зайвим буде ознайомитись із Інструкцією з організації примусового виконання рішень, ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про державну виконавчу службу» (втрачає чинність з 05.10.16 р.), ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (набирає чинності з 05. 10.16 р.), Положенням про Державну виконавчу службу України.

Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Загальний строк пред’явлення рішення до виконання, а якщо бути точнішими, виконавчого листа, який видається на підставі рішення суду по зазначеній категорії справ, складає 1 (один) рік з моменту набрання чинності судовим рішенням. Строк, впродовж якого виконавчий документ може бути пред’явлено до виконання повинен бути зазначений в самому виконавчому документі.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» встановленні вимоги до виконавчого документа, недотримання яких може призвести до відмови державного виконавця відкрити виконвче провадження.

У виконавчому документі повинні бути зазначені:
  1. назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
  2. дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
  3. повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище , власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
  4. резолютивна частина рішення;
  5. дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
  6. строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, на підставі заяви стягувача виконавець відкриває виконавче провадження і здійснює виконавчі дії, спрясовані на виконання рішення суду.

Загальний строк виконання рішення - протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження , а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа – ч. 2 ст . 30 ЗУ «Про виконавче провадження».

У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження необхідних для відкриття виконавчого провадження, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Після винесення рішення судом до його виконання можуть виникати такі питання:
  • виправлення помилки в ньому та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;
  • видача дубліката виконавчого листа або судового наказу;
  • поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;
  • мирова угода в процесі виконання;
  • відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання;
  • вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;
  • вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини;
  • вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи;
  • вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;
  • вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України;
  • заміна сторони виконавчого провадження;
  • визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;
  • подання скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення;
  • видача виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду;
  • питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду;
  • визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню тощо.

Таким чином, хоча безпосереднє виконання рішення суду здійснюватиметься виконавцем, державним чи приватним, інколи участь фахівця в галузі права буває вкрай необхідна.

Використані джерела:
  • Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 №1618-IV;
  • ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV;
  • ЗУ «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 № 202/98 -ВР;
  • ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (від 02. 06.2016 № 1403-VIII;
  • Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04 .2012 № 512/5;
  • Положення про Державну виконавчу службу України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 № 385 /2011.