Дещо із судової практики по цивільним справа щодо батьківства та стягнення аліментів на дитину

2016 M09 08

При розгляді судових справи щодо батьківства, стягнення аліментів суди зобов’язані враховувати роз’яснення, що містяться, зокрема, в Постанові Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 р. N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Відповідно до п.4 Постанови справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні.

Відповідно до п.5 Постанови спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном ( піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до п.8 Постанови умови та порядок визнання батьківства визначено законом, тому в справах названої категорії суд не може визнавати мирові угоди.

Якщо відповідач виявить бажання добровільно подати заяву до органу РАЦС про реєстрацію свого батьківства, суд має відкласти розгляд справи або оголосити перерву на строк, необхідний для вирішення питання в такому порядку, а в разі надання нового свідоцтва про народження дитини - закрити провадження у справі за відсутністю підстав для її судового розгляду (п. 1 ст. 205 ЦПК України).

Відповідно доабз. 2-3 п.9 Постанови Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК ( 1618- 15 ), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів , документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК ( 1618-15 ) може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні ( залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної ( судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Відповідно до абз. 3-4 п. 17 Постанови вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК ( 2947-14 ). При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV ( 606-14 ) "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Відповідно до абз 1 п.18 Постанови до передбаченої ст. 185 СК ( 2947-14 ) участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Відповідно до абз 4 п.22 Постанови в разі, якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена ст. 196 СК (2947-14) санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це в договорі.

Постанова пленуму ВСУ від 25.02.15 р. по справі № 6-20цс15.

Ухвалюючи рішення про визнання батьківства та стягнення аліментів, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, керувався нормами статей 128, 180-183 СК України й виходив із того, що цей факт підтверджується ухилянням останнього без поважних причин від проведення судово-генетичної експертизи.

Рішення було скасовано у зв’язку із застосуванням законодавства, яке не регулювало правовідносини.

Справа №698/457/15-ц

18 лютого 2016 року Катеринопільським районним судом Черкаської області винесено рішення, задоволено позов про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів на дитину, відшкодовано судові витрати.

Як вбачається з висновку проведеної експертизи ДНК № F 20658- 15 від 13.01.2016 року імовірність батьківства ОСОБА_6 складає 99,999999 %. Батьківство практично доведено.

Даючи оцінку вказаному експертному висновку колегія суддів вважає його об'єктивним, зробленим експертом з великим стажем роботи у цій галузі і достатньо обґрунтованим з наукової точки зору. Тому цей висновок може бути покладений в основу рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2016 року рішення першої інстанції залишено без змін. Подано касаційну скаргу.

№129/2300/15-ц

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року відхилено касаційну скаргу на Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 9 листопада 2015 року , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року

Позивачка просила суд стягувати щомісячно з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн, оскільки він має таку можливість та має нерегулярний і мінливий заробіток.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 9 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 тис. грн щомісячно, починаючи з 6 серпня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позову відмовлено. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

№303/6160/15-ц

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2016 р. відхилено касаційну скаргу

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з жовтня 2006 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох доньок ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На теперішній час вона разом з дітьми проживає окремо від відповідача, який добровільно відмовляється надавати матеріальну допомогу дітям, хоча має таку можливість, у зв' язку з чим просила стягнути на свою користь аліменти на утримання доньок у розмірі 1 500 грн щомісячно.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_7 по 500 грн на кожну дитину щомісячно , починаючи з 22 вересня 2015 року й до досягнення ними повноліття.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2015 року зазначене рішення міськрайонного суду змінено , а саме збільшено розмір аліментів до 750 грн на утримання кожної з доньок.

За змістом ст. 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей , непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст . ст. 183, 184 СК України.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків , повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши докази в справі, й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, врахувавши при цьому, що сторони в рівній мірі зобов'язані утримувати своїх дітей та наявність можливості відповідача надавати матеріальну допомогу.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши докази в справі, й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, врахувавши при цьому, що сторони в рівній мірі зобов'язані утримувати своїх дітей та наявність можливості відповідача надавати матеріальну допомогу.

Використані джерела:
  • Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 р . N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»;
  • Постанова Пленуму ВСУ від 25.02.15 р. по справі № 6-20цс15;
  • Справа №698/457/15-ц: рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2016 року ; ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2016 року;
  • №129/2300/15-ц: рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 9 листопада 2015 року; ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року; ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року;
  • Справа №303/6160/15-ц: рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2015 року; рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2015 року; ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2016 р. відхилено касаційну скаргу.