Визнання батьківства за рішенням суду

2016 M09 08

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

В разі, якщо особи не дійшли згоди з цього приводу та не подали відповідну спільну заяву, визначення батьківства може відбуватись в порядку, передбаченому ст. 128 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття – ч. 3 ст. 128 СК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі.

Позовна заява повинна містити:
  1. найменування суду, до якого подається заява;
  2. ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;
  3. зміст позовних вимог;
  4. ціну позову щодо вимог майнового характеру;
  5. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
  6. зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
  7. перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом – ч. 4 ст. 119 ЦПК України.

До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, на день складання даного висновку – 551,20 грн.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі - у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Повноваження адвоката посвідчуються договором про надання правової допомоги, ордером та свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.1 ст. 120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

За загальним правилом позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування – ч. 1 ст. 109 ЦПК України.

Однак, позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом – ч. 1 ст. 66 ЦПК України.

Висновок експерта оголошується в судовому засіданні - ч. 1 ст. 189 ЦПК України

В разі заперечення відповідачем факту батьківства, потрібно подавати клопотання про проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні с удово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності – ч. 1-2 ст. 158 ЦПК України

Відповідно до ч. 1 ст. 197 ЦПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється – ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Статтею 169 ЦПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі

Так, суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі:
  1. неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки;
  2. першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними;
  3. першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
  4. якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду - ч. 3 ст. 169 ЦПК України.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) - ч. 4 ст. 169 ЦПК України. В разі наявності в матеріалах справи уже проведеної експертизи, застосування ч. 4 ст. 169 ЦПК України не є перешкодою для досягнення поставленої мети – встановлення батьківства.

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи.

Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

У судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

У судових дебатах першим надається слово позивачеві та його представникові.

За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах можуть виступати лише їхні представники.

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення – ст. 218 ЦПК України.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено – ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:
  • витрати на правову допомогу;
  • витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;
  • витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
  • витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;
  • витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом – ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Використані джерела:
  • Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV;
  • Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III;
  • Цивільно-процесуальний кодекс від 18.03.2004 р. № 1618-IV;
  • Цивільно-процесуальний кодекс від 18.03.2004 р. № 1618-IV;
  • Судова практика.