Прийняття на роботу на умовах трудового договору

2016 M05 05

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України – ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. N 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
  1. при організованому наборі працівників;
  2. при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
  3. при укладенні контракту;
  4. у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
  5. при укладенні трудового договору з неповнолітнім - ст.187 КЗпП України;
  6. при укладенні трудового договору з фізичною особою;
  7. в інших випадках, передбачених законодавством України.
Слід відмітити, що відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути:
  • безстроковим, що укладається на невизначений строк;
  • на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
  • таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), документ про освіту, трудову книжку (якщо працевлаштовується вперше, то трудова книжка видається підприємством, де особа працевлаштовується), свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за потреби — документ про стан здоров’я, за наявності — документ військового обліку, документи про інвалідність (довідка до акту огляду МСЕК, індивідуальна програма реабілітації інваліда), пенсійне посвідчення, чорнобильське посвідчення, свідоцтво про народження дитини працівника, інші документи, в т. ч. ті, що підтверджують право на доплати та надбавки.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

При цьому, забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Якщо трудовий договір укладається в усній формі, підставою для видання наказу про прийняття на роботу є заява працівника. Заява пишеться від руки в довільній формі. В ній зазначаються основні умови трудового договору: посада, на яку претендує особа, дата прийняття на роботу, посадовий оклад, строк (якщо укладається строковий трудовий договір), строк випробування (якщо сторони домовились про нього), режим робочого часу (в разі встановлення неповного робочого часу або індивідуального режиму роботи), бажання працювати за сумісництвом (якщо приймається на роботу сумісник).

Можливе виготовлення спеціального бланка заяви про прийняття на роботу. В разі використання бланка важливо, щоб працівник поставив на ньому свій підпис і розшифрував його.

Статтею 29 КЗпП України передбачено обов’язок роботодавця проінформувати працівника під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров’я, його права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Основним свідченням того, що працівнику роз’яснили його права і обов’язки, є підпис працівника про ознайомлення з посадовою інструкцією.

Підпис працівника про ознайомлення з колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку не вимагається, але його бажано отримати. Можна завести спеціальний журнал, в якому можна фіксувати ознайомлення працівників із зазначеними вище й іншими локальними документами, наприклад, положенням про оплату праці, комерційну таємницю підприємства тощо. Наприклад, внутрішніми нормативними актами підприємства може бути передбачено заповнення працівником інших документів, наприклад, анкет, зобов’язання про нерозголошення комерційної таємниці, укладання договорів про матеріальну відповідальність з окремими працівниками тощо.

Також роботодавець зобов’язаний проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони. Інструктажі проводяться службою охорони праці або відповідальними особами. Для відстеження їх проходження працівниками можна розробити внутрішній документ, наприклад, контрольний лист проходження інструктажів.

Наказ про прийняття на роботу видається обов’язково, незалежно від того, в якій формі укладається трудовий договір — письмовій чи усній.

Для оформлення наказу використовується типова форма № П-1, затверджена Наказом Державного комітету статистики від 5 грудня 2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». Допускається оформлення наказу про прийняття на роботу на бланку підприємства. Такий бланк має містити всі реквізити, що містяться в типовій формі № П-1. З наказом працівника ознайомлюють під підпис.

Наказ підприємства - це його внутрішній акт, але такий акт, який має ознаки правочину, оскільки він підписується одночасно роботодавцем та працівником, які за таким наказом наділяються правами і обов’язками. При цьому в силу ст. 202, ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) наказ можна вважати договором.

Отже, незалежно від наявності підписаного сторонами трудового договору у вигляді окремого документа, трудовий договір, як угода між сторонами (правочин), існує у будь-якому випадку, якщо працівник приймається на роботу за наказом.

З виданням наказу про прийняття на роботу, оформленого належним чином, вважається, що працівника прийнято на роботу на умовах трудового договору з оформленням трудових відносин відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас, трудові відносини (трудовий договір) фактично можуть існувати як при їх належному оформленні, так і у випадках порушення порядку їх оформлення.

У випадку прийняття на роботу працівника з порушенням встановленого законом порядку оформлення трудових відносин, працівник має право звернутися до суду з позовом про їх належне оформлення, а підприємство та його посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальності.

Використані джерела:

  • Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР;
  • Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII;
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. N 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу»;
  • Наказ Державного комітету статистики від 5 грудня 2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».