Максимально допустима висота глухої огорожі

April 06, 2016

Нещодавно стикнулася з питанням, як на законодавчому, нормативному рівні регулюється питання максимально допустимої висоти глухої огорожі.

Здавалось би, просте питання, потрібно два метри – будуєш два метри. Насправді, це питання в кожному випадку потрібно вивчати, оскільки огорожа, як правило, ставиться на межі земельних ділянок, тому зачіпаються права і інтереси сусідів та, в разі недосягнення згоди з тих чи інших питань, «добросусідство» може обернутися для кожного значними матеріальними втратами.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 ЗК України витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Якщо межова огорожа зводиться за взаємною згодою дольової на паритетних началах участі сусідів у витратах щодо будівництва такої огорожі, питань, як правило не виникає. Втім, будь-хто з власників може реалізувати своє право та відчужити земельну ділянку, інщу нерухомість, розташовану на ній. Тому не зайвим буде, перш ніж зводити огорожу, ознайомитись із нормативами, вимогами до такого роду будівництва, огородження тощо.

Також, якщо власник земельної ділянки, який ініціює встановлення межової огорожі, здійснюватиме таке будівництво за власний кошт без участі власника/ів межуючих земельних ділянок, знання норм і нормативів є безумовною передумовою ймовірного захисту прав всіх учасників відносин від порушенб зі сторони будь-кого з них ч третіх осіб.

На сьогоднішній день існують рішення судів загальної юрисдикції, якими визнано незаконними дії тих чи інших осіб щодо зведення глухої огорожі понад встановлену максимально допустиму висоту глухої огорожі та зобов‘язано таких осіб привести висоту огорож відповідно до встановлених норм та нормативів, відшкодувати шкоду і витрати сусідів-позивачів. Повтакі спори з тим, що власники судіжніх земельних ділянок не можуть реалізувати своє законне право власника використовувати ту чи інщу частину земельної дільнки, яка затінена, погана ісоляція, у зв‘язку із зведенням глухої огорожі, за призначенням.

Для уникнення такої ситуації потрібно в будь-якому випадку одержати письмову згоду сусідів межуючих земельних ділянок на зведення глухої огорожі та дотриматись допустимих в даній місцевості норм та нормативів щодо максимальної висоти такої огорожі.

Для визначення таких норм та нормативів слід керуватися положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ЗУ «Про місцеве самоврядування», ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій», ДБН Б.2.4-1. «Планування і забудова сільських поселень», Генеральним планом забудови міста, села, селища тощо.

Відповідно до п.3.19 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови в залежності від розміру ділянок, умов інженерного обладнання, інсоляції будинків та територій, інших нормативних вимог, регіональних традицій.

Відповідно до п. 4.19 ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій» вимоги до ландшафтно-рекреаційної організації, озеленення і благоустрою сільських населених пунктів наведені у ДБН Б.2.4-1.

Відповідно до п. 1.9. ДБН Б.2.4-1. «Планування і забудова сільських поселень»в містобудівній документації для сільських населених пунктів необхідно передбачати заходи щодо охорони навколишньо-го природного середовища, поліпшення санітарно- гігієнічнихумов проживання населення, раціонального використання і орга-нічного включення до забудови пам'яток історії і культури,садово-паркового мистецтва, територій і об'єктів природно-заповідного фонду з упровадженням для них необхідних охоронних зон, по регулюванню кількості поверхів у будинках і висоти споруд, враховуючи культурно-етнічні ознаки і прогресивні історичні традиції формування поселень (за погодженням з органами санітарно-епідемічного нагляду, охорони пам'яток, навколишнього природного середовища і місцевими Радами, в компетенції яких використана і охорона цих об'єктів).

Відповідно до п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій» дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій

Відповідно до п. 9.8 Огородження ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій», п.п 9.8.1 п.9.8. Огородження треба відрізняти за: призначенням (декоративні, захисні, їх поєднання), висотою (низькі – від 0,3 м до 1 м. середні – від 1,1 м до 1,7 м, високі – від 1,8 м до 2,5 м), видом матеріалу (металічні, залізобетонні тощо), ступенем проникності для погляду (прозорі, глухі), ступенем стаціонарності (постійні, тимчасові, пересувні). 9.8.2 Проектування огороджень треба виконувати у залежності від місця їх розміщення згідно із стандартами, каталогами сертифікованих виробів, проектами індивідуального проектування.

У відповідності до приписів Земельного кодексу України та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", концептуальні та принципові вирішення планування та використання території України здійснюється на підставі містобудівної документації, з дотриманням державних стандартів і норм.

Розроблення містобудівної документації та її затвердження здійснюється відповідно до норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" таЗакону України "Про регулювання містобудівної діяльності". В разі, якщо через відсутність таких правил питання огорожі ділянок залишається неврегульованим, внаслідок чого можуть виникати конфлікти з питання влаштування парканів, їх конструкцій, наслідків будівництва (затінення та ін.), для розв'язання конкретної ситуації можуть застосовуватись також положення Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. 103 Земельного Кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). При цьому, необхідність дотримання правил добросусідства покладається як на власників земельних ділянок так і на землекористувачів.

Для встановлення порушень правил добросусідства достатньо відсутність згоди сусіда на зміну існуючої межової споруди. При відсутності такої згоди законодавець не потребує доведеності затінення, відсутність провітрювання тощо, сусідньої земельної ділянки. При цьому усі споруди, розташовані поряд із межею земельних ділянок, не є межовими спорудами, і не можуть використовуватися згідно із положенням глави 26 ЦК України "Право спільної власності".

Тому в разі зведення огорожі за власний рахунок для відсутності предмету спору в майбутньому, можливо, варто здійснювати зведення такої на власній території земельної ділянки.

В разі зведення межової огорожі за спільною згодою та при спільній участі судідів у витратах по зведенню такої огорожіо, вона вважатиметься спільною власністю осіб.

На теперішній час державними будівельними нормами не встановлено вимог до кількості огорож домоволодінь у зон садибної житлової забудови, їх висоти та матеріалу виготовлення, за умов, якщо такі огорожі не можна класифікувати як споруди на межуючій лінії земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до роз‘ясень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Для уникнення непорозумінь в майбутньому необхідно здійснювати діяльність відповідно до приписів, норм і нормативів сьогодення.