Відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органу місцевого самоврядування

26 лютого 2026 р.

У звʼязку із неодноразовим зверненням з питаннями притягнення до відповідальності органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб надаю розʼяснення щодо належного відповідача в цій категорії справи.

Стаття 23 Цивільного кодексу України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав і визначає, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальною нормою права, яка визначає особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, є стаття 1173 ЦК України.

У тих випадках, коли є відомою конкретна посадова або службова особа органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, незаконними рішеннями, діями або бездіяльностю якої завдано шкоди фізичній або юридичній особі, підлягає застосуванню стаття 1174 ЦК України.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі No 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, «суд повинен встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою чи службовою особою цих органів, є держава, Автономна Республіка Крим або орган місцевого самоврядування.

Таким чином, відповідно до приписів статті 1174 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових або службових осіб органу місцевого самоврядування, покладається саме на відповідний орган місцевого самоврядування як юридичну особу публічного права. Іншого порядку відповідальності посадових або службових осіб органу місцевого самоврядування законом не визначено.

Аналогічного висновку щодо застосування положень статті 1174 ЦК України до подібних спірних правовідносин Верховний Суд дійшов у постанові від 19 листопада 2025 року у справі No 635/1409/24.

Сторонами у цивільному та адміністративному процесі є позивач і відповідач (в разі предʼявлення позову предметом якого є виключно стягнення моральної шкоди - цивільний процес, в разі обʼєднання позовних вимог, що містять публічний характер - адміністративний процес).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі No 523/9076/16-ц (провадження No 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Таким чином, правильне визначення особи відповідача гарантує щонайменше відсутність ризику відмови в задоволенні позову з підстав предʼявлення такого до неналежного відповідача. Втім, закон дозволяє на певній стадії замінити неналежного відповідача належним, в такому випадку важливо не пропустити процесуальні строки такої дії.