Встановлення юридичного факту розірвання шлюбу

20 вересня 2016 р.

Питанню розірвання шлюбу мною уже присвячувались попередні статті. Метою даної статті є висвітлення питання не розірвання шлюбу між подружжям, а встановлення юридичного факту розірвання шлюбу (шлюбних відносин), яке уже відбулося.

Встановленню юридичних фактів в цивільному процесуальному законодавсті присвячено окремий розділ, впроваджено окремий, спрощений порядок.

Встановлення юридичних фактів розглядається в судовому порядку, в порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку окремого провадження розглядаються зокрема справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом – ч. 3 ст. 234 ЦПК України.

Передумовою розгляду справи про встановлення юридичного факту розірвання шлюбу (шлюбних відносин) між подружжям є неможливість здійснення такого в інший законний спосіб.

Особливо актуальним таке питання постає в реаліях сьогодення, враховуючи факт того, що відносини могли виникнути, змінитися чи припинитися на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Зокрема, згідно ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, рішення чи документ, виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Відповідно до частини 1 пункту 3 наказу Міністерства юстиції України № 953/5 від 17.06.2014 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Водночас, ч. 2 п. 3 вищевказаного наказу визначено, що проведення зазначених дій покладається на будь-який інший відділ державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу.

Таким чином, щоб довести (аргументувати) неможливість встановлення факту розірвання шлюбу органом, на який покладено дану функцію, потрібно надати відповідну відмову, звісно, в письмовій формі.

Потреба встановлення юридичного факту розірвання шлюбу може цілком і повністю незалежною від реалій сьогоденної ситуації на сході України. Це може бути банальна відсутність записів в архівах, в реєстрах тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів – ч. 2 ст. 258 ЦПК України.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил розгляду справ в суді, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК Україния якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За результатами розгляду заяви про встановлення юридичного факту розірвання шлюбу судом виноситься рішення.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт – ч. 1 ст. 259 ЦПК України.

На підставі рішення по справі орган державної реєстрації актів цивільного стану надасть Свідоцтво про розірвання шлюбу між подружжям.

Враховуючи велику кількість справ по даній категорії, судами неодноразово наводились узагальнення судової практики, окремі нотатки з яких можуть стати в нагоді при з’ясуванні процесуального порядку вирішення питаня. З основними тезами пропоную ознайомитись.

Характерною рисою цих справ є встановлення судовим порядком не фактів усиновлення, шлюбу, розірвання шлюбу, а лише фактів їх реєстрації в актових книгах, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не збереглися відповідні записи, і ті відмовилися їх поновити, або ж вони можуть бути відновлені тільки на підставі рішення суду про встановлення їх реєстрації.

Згідно ст.ст.18,19 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» реєстрації підлягають народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по-батькові.

Отже законом встановлений вичерпний перелік актів цивільного стану, які підлягають державній реєстрації.

Слід зазначити, що встановлення факту реєстрації чи розірвання шлюбу, усиновлення, можливе виключно за умови доведеності або документального підтвердження того, що цей шлюб реєструвався або розривався, відбулося усиновлення, але були втрачені відповідні реєстраційні документи і їх поновити неможливо.

Відмова цього органу у поновленні запису підтверджується його письмовим висновком, наявність якого є необхідною умовою прийняття судом заяви про встановлення факту реєстрації.

Із заявою про порушення справи можуть звернутися особи, для яких наявність факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення може породжувати юридичні наслідки. Ними можуть бути: особа, з приводу якої встановлюється певний факт реєстрації, члени її сім'ї, законні представники, спадкоємці та інші.

У заяві не треба зазначати мету, для якої необхідне встановлення певного факту реєстрації, оскільки він не породжує одиничні правові наслідки, а є загальною передумовою визначення правового статусу громадянина у сфері шлюбно-сімейних правовідносин.

Цивільно-процесуальне законодавство України допускає встановлення факту реєстрації шлюбу за життя подружжя за умови, реєстрації шлюбу, і може мати місце в будь-який час незалежно від того, коли втрачені документи, що підтверджують реєстрацію шлюбу.

Для встановлення в судовому порядку факту реєстрації шлюбу заявник подає наступні документи; висновок органу ДРАЦС про відмову у поновленні актового запису про реєстрацію чи розірвання шлюбу, довідку архіву ДРАЦС про те, що актовий запис втрачено, довідки церковних архівів та інших установ, які реєстрували шлюб, виписку з паспорта в яких є відмітка (штамп) про реєстрацію чи розірвання шлюбу, документи ділового характеру (анкети, особові справи), свідоцтва про народження дітей, де батьками вказані заявники, актові записи про народження дітей, домові книги, показання свідків щодо факту реєстрації шлюбу, інші документи, які містять в собі інформацію про реєстрацію чи розірвання шлюбу.

Таким чином, в порядку окремого провадження встановлювати юридичні факти реєстрації шлюбу або його розірвання, усиновлення, можливо в судовому порядку, за умови відсутності відповідних документів для вирішення цього питання в позасудовому порядку.