Договір аутстафінгу

13 вересня 2017 р.

Аутстафінг – це надання працівників однієї особи в так звану оренду іншій особі, для якої працівники виконують певну роботу.

на законодавчому рівні така діяльність регулюється ст. 39 зу «про зайнятість населення».

зокрема, ч. 1 ст. 39 зу «про зайнятість населення» (надалі – закон) передбачена діяльність суб'єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів. така діяльність, згідно закону, повинна здійснюватися на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

отже, за договором аутстафінгу компанія аутстафер надає своїх кваліфікованих співробітників у тимчасове «користування» компанії замовника. такі працівники підпорядковуються трудовому розкладу замовника, мають свої робочі місця на території замовника, але отримують щомісячну зарплату від компанії аутстафера.

як зазначалось вище, для здійснення аутстафінгу суб’єкт господарювання повинен одержати дозвіл. згідно ст. 39 закону порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в україні в іншого роботодавця повинен встановлюватись кабінетом міністрів україни. постановою кабінету міністрів україни від 20 травня 2013 р. №359 затверджено порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в україні в іншого роботодавця (надалі – порядок), однак цей порядок досі не набрав чинності.

відповідно до ч. 3 ст. 36 закону перелік суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в україні у інших роботодавців, формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому кабінетом міністрів україни порядку.

постановою кабінету міністрів україни від 05.06.2013 №400 затверджений «порядок формування та ведення переліку суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в україні в інших роботодавців». відповідно до ч. 5 цього порядку, для включення до переліку посередники подають до державної служби зайнятості рекомендованим листом з повідомленням про вручення заяву за формою встановленою мінсоцполітики. наказом мінсоцполітики від 01.08.2013 №471 затверджено форму заяви про включення до переліку суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в україні в інших роботодавців.

при здійснення господарської діяльності аутстафер зобов’язаний дотримуватись положень абз. 3 ч. 1 ст. 39 закону, а саме:
  1. укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника;
  2. виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи;
  3. забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку;
  4. нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на користь працівника;
  5. не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.

в будь-якому випадку такий порядок використання праці найманого працівника для роботи в іншої особи, замовника, можливий за умови, що це передбачено колективним договором роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації.

суб'єкт господарювання може здійснювати наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в україні у фізичних осіб на підставі укладеного договору між суб'єктом господарювання та фізичною особою про надання послуг.

аутстаферу заборонено направляти працівників на робочі місця до роботодавця, в якого:
  1. протягом року скорочено чисельність (штат) працівників;
  2. не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва;
  3. працівники залучаються для виконання робіт у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці, а також робіт за основними професіями технологічного процесу основного виробництва.

при укладанні договору аутстафінгу необхідно врегулювати питання щодо створення належних умов для роботи працівників, межі відповідальності за травми здоров’ю працівника, надання, та оплати відпустки та лікарняного тощо, компенсації аутстаферу понесених збитків, наприклад травми працівників, внаслідок неналежних умов роботи, компенсації оплачених аутстафером відпустки та лікарняних, узгодити посадові обов’язки та перевірку кваліфікації працівників, компенсацію матеріальних збитків замовника та інші суттєві умови роботи. чітке визначення цих положень дозволить в майбутньому уникнути непорозумінь та судових спорів щодо розмежування обов’язків та комперентвності замовника і аутстафера, за забезпечить дотримання сторонами прав найманого працівника.

в будь-якому випадку, оскільки працівники укладають трудовий договір із компанією аутстафером, що останній несе обов’язки та відповідальність роботодавця.