Договір контрактації сільськогосподарської продукції

Традиційно договір контракції сільськогосподарської продукції називають різновидом/підвидом договору купівлі-продажу. водночас, даний договір містить також ознаки договору поставки.

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Тобто предметом договору виступає сільскогосподарська продукція, яка за замовленням контрактанта (заготівельника) буде вирощена виробником продукції (продавцем) і поставлена контрактанту. контрактант зобов’язується прийняти і оплатити товар.

При цьому обов’язковою умовою договору контрактації сільськогосподарської продукції має бути асортимент, обсяг, якість сільськогосподарської продукції, її вартість та строки поставки. недотримання вимог щодо асортименту, обсягу, якості сільськогосподарської продукції та строків її поставки може бути причиною для повної чи часткової відмови контрактанта (заготівельника) прийняти і оплатити товар.

Тобто предметом даного договору може бути лише первинна сировина, результат обробки/переробки предметом договору контрактації сільськогосподарської продукції бути не може. для кращого розіміння зазначу, що масло, сир, сметана, ковбаса, шинка тощо можуть бути предметом договору поставки, а не договору контрактації сільськогосподарської продукції.

Згідно визначення, наведеного в ст. 713 цк україни стороною договору контрактації сільськогосподарської продукції може бути будь-який виробник сільськогосподарської продукції, а таким може бути як фізична, так і юридична особа. в гк україни договору сільськогосподарської продукції присвячені ст. 271-274.

Господарський кодекс україни більш широко істотні положення даного виду договору, водночас, звужуючи це поняння до державних закупівель продукції сільського господартсва.

Так, згідно ст. 271 гк україни державна закупка сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції.

За договором контрактації в контексті господарського законодавства виробник сільськогосподарської продукції (далі - виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі - контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

Виробник повинен не пізніш як за п'ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі. а контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.

У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника.

Договором контрактації можуть передбачатися порядок і спосіб забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції.

Договір контрактації має містити положення про відповідальність сторін за невиконання ними зобов’язань.

Так, за нездачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку, розмір якої встановлюється в договорі контрактації.

За невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови від приймання продукції, пред'явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі п'яти відсотків вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, - повну її вартість.

У разі якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, виробник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки.

У договорі контрактації можуть бути передбачені також інші санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань відповідно до вимог цього кодексу.

Однак, в умовах ринкової економіки закупівельною діяльністю з метою подальшого подальшого виробництва власної продукції займається досить широке коло суб’єктів господарської діяльності, тому обмежити договір контрактації сільськогосподарської продукції виключно державними закупками сільськогосподарської продукції було б неправильно.