Договір зберігання

June 07, 2020

Договору зберігання присв’ячена глава 66 Цивільного кодексу України. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, то такий договір зберігання є публічним. Тобто, будь-яка особа вправі приєднатися до договору на встановлених договором умовах.

Договір зберігання може бути укладений як в усній формі, так і в письмовій формі. При визначенні форми договору, в якій слід укладати договір зберігання, слід керуватися ст. 208 ЦК України, згідно у письмовій формі належить вчиняти:
  1. правочини між юридичними особами;
  2. правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою ст.і 206 ЦК України;
  3. правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 ЦК України;
  4. інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документо , підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків.

Договір зберігання повинен містити строк, протягом якого зберігач зобов'язаний зберігати річ. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Договір зберігання повинен містити положення, які регламентують права і обов’язки поклажодавця і зберігача.

Зокрема, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Водночас, зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.

Договором зберігання може бути передбачено право зберігача користуватися річчю, переданою на зберігання

Договір зберігання може бути оплатним чи неоплатним.

Закон встановлює відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
  1. у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
  2. у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Після закінчення строку зберігання зберігач відповідає за втрату нестачу) або пошкодження речі лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Поклажодавець також зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості. В такому випадку факт настання збитків доводиться в загаьному порядку.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Різновидами договору зберігання є: договір складського зберігання; зберігання речі у ломбарді; договір зберігання цінностей у банку; договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком; договір про зберігання речі в автоматичних камерах схову; договір охорони.