Розірвання шлюбу із іноземцем

07 червня 2020 р.

В житті бувають ситуації, коли перебування в шлюбі суперечить інтересам подружжя, або когось із них.

Тож коли подружжя – громадяни України, то застосовується законодавство України, зокрема, положення Сімейного кодексу України.

Однак якщо один із подружжя іноземець, слід застосовувати міжнародне приватне право.

Разом з цим, статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо дія чи подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Тобто, якщо укладення шлюбу відбулось на території України, справи щодо розірвання шлюбу з іноземцем можуть бути розглянуті в Україні, а в разі проживання одного з подружжя на території України на час розлучення – то розірвання провадиться за законодавством України.

Тому, якщо шлюб укладено на території України, можна спокійно застосовувати законодавство України для процедурного вирішення питання розірвання шлюбу.

В разі якщо у подружжя немає неповнолітніх дітей і є наявна згода обох про розірвання шлюбу, із спільною заявою про розірвання шлюбу можна звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану ( орган ДРАЦС).

Однак перш ніж проходити процедуру розірвання шлюбу в адміністративному порядку, необхідно пересвідчитись що в країні нерезидента визнається рішення компетентного органу про розірвання шлюбу.

Надійніше, на думку автора статті, пройти судову процедуру розірвання шлюбу. Хоча, безумовно, строк розірвання шлюбу, в такому випадку, буде довшим.

Наведемо законодавство України, яким слід керуватися при поданні позову до суду.

Відповідно до п. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК України.

Наведемо також положення Постанови пленуму ВС України від за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», що застосовується судами при вирішенні подібних спорів.

Відповідно до ч.2 п.3 Постанови пленуму ВС України від за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування (ч. 10 ст. 110 ЦПК) ( 1618-15 ), а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них (ч. 2 ст. 110 ЦПК).

Відповідно до ст. 111 ЦПК ( 1618-15 ) Верховний Суд України визначає підсудність справи про розірвання шлюбу тільки в разі, якщо ніхто з подружжя не проживає в Україні.

У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 110 ЦПК ( 1618-15 ).

За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.