Порядок вирішення спору про визначення місця проживання дитини

March 03, 2021

Органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов’язану із захистом прав дитини.

Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також стосовно здійснення передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей покладаються на служби у справах дітей районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об’єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

При цьому, здійснюючи свою діяльність, органи опіки та піклування зобов’язані дотримуватися таких принципів:
  • забезпечення найкращих інтересів дитини;
  • недопущення дискримінації дітей;
  • конфіденційності інформації про дитину;
Порядок вирішення спору органом опіки та піклування конкретизований у пункті 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини , затвердженим постановою КМУ №866 від 24.09.2008р., та передбачає подання відповідної заяви службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, до якої слід долучити:
  • копію паспорта,
  • довідку з місця реєстрації (проживання),
  • копію свідоцтва про шлюб та докази розірвання шлюбу (у разі наявності),
  • копію свідоцтва про народження дитини,
  • довідку з місця навчання, виховання дитини,
  • довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання.

Крім цього, представники служби у справах дітей повинні звернутися до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім’ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

У свою чергу порядок вирішення спору судом передбачає звернення зацікавленої особи до суду із відповідним позовом, доводи в якому мають бути підтверджені доказами, що мають істотне значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України, участь органу опіки та піклування при розгляді даної категорії спорів є обов’язковою та передбачає подання таким органом до суду письмового висновку щодо розв язання спору.

При визначенні місця проживання малолітньої дитини органом опіки та піклування або суд враховує наступні фактори:
  • ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків;
  • особиста прихильність дитини до кожного з батьків;
  • вік дитини, стан її здоров’я;
  • інші обставини, що мають істотне значення (до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести зокрема такі: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обoв'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.).
Орган опіки та піклування або судне можуть передати дитину для проживання з тим із батьків , хто:
  • не має самостійного доходу;
  • зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами;
  • своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Слід також враховувати, що у випадку перешкоджання тим із батьків, з ким проживає дитина, виконанню рішення, яким визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з  батьків, який проживає окремо, суд може передати дитину для проживання тому з батьків, який проживає окремо.

Сучасна правозастосовна практика як в Україні, так і в міжнародному праві, виходить із необхідності дотримання принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Цей принцип закріплений в статті 3 Конвенції про права дитини та статті 155 Сімейного кодексу України. Найкращі інтереси дитини мають бути предметом основного піклування батьків та пріоритетом для будь-яких органів установ, організацій та судів в усіх діях щодо дітей. Інтереси дитини в залежності від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

Зважаючи на даний принцип, у справах про визначення місця проживання дитини не може застосовуватись суто формальний підхід до вирішення спору, найважливішим є те, хто з батьків здатний створити належні умови для морального, духовного та фізичного розвитку дитини.