У справах про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги між заявником та суб’єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення відповідної соціальної допомоги, не може бути спору про право, оскільки такий суб’єкт не є отримувачем грошової допомоги.
Такі справи підлягають розгляду в окремому провадженні згідно з правилами цивільного судочинства.
Проте судова практика з цього питання таки неоднозначна. Деякі суди зазначали, що заява про встановлення факту перебування на утриманні не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки його встановлення пов’язане з подальшим вирішенням спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, який підлягає розгляду судом у порядку позовного провадження. Відповідно, заяви, подані в порядку окремого провадження залишались без розгляду.
11 лютого 2026 року ВП ВС у своїй постанові у справі № 308/17634/23 зазначила, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як у порядку цивільного судочинства.
ВП ВС також звернула увагу, що одноразова грошова допомога у зв’язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого).
З урахуванням такого правового регулювання ВП ВС дійшла висновку, що в цих справах спір може виникнути лише між суб’єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Між заявником і суб’єктом призначення грошової допомоги у зв’язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця не може бути спору, оскільки такий суб’єкт не є отримувачем допомоги.
Відтак питання встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця розглядається в окремому провадженні.